АНАТОЛЬ АНДРІЙОВИЧ ОЛІЙНИК
Народився в м. Борзні на Чернігівщині. З 1924 р. працював
у м. Конотопі вчителем української мови і літератури,
активно друкувався у журналах "Молодняк" і "Червоні квіти"
і в іншій періодиці. У листопаді 1929 р. був заарештований
у зв'язку зі сфальсіфікованою справою СВУ
і після звільнення змушений був покинути Конотоп. З
1930 р. вчителював на Вінниччині. У грудні 1933 р., рятуючись
від нових репресій, переїздить до Середньої Азії. Там у м.
Турткуль (Каракалпакія) був на журналістській роботі, брав
участь в организації спілки
письменників. У 1936 р. по дорозі в Україну захворів і
після ускладнення хвороби у серпні 1936 р. помер у
Жовтневій лікарні Києва. Похований у рідній Борзні.
Окремими виданнями вийшли збірки поезій "Вітрила
напнуто" (1971), "Амурова декада" (1998), "Віват
життя" (2006).
Література про нього: С.Реп'ях "А завтра ліс і день" -
Чернігів, 2002; А.Речмедін "Чарівний лірик із
Борзни" - Вінниця, 2005; О.Олійник "Знедолений Ікар: дещо про
особистість поета Анатоля Олійника" - Москва, 2010.
|
|
(1902-1936)
|
